Запитання? +38-067-547-22-33, +38-067-234-42-16

«Я більше не говорю людям: звільняйся, знайду кращих» – Тетяна Соболик про наслідки навчання у Школі медіа-менеджменту для себе і своєї редакції

Тетяна Соболик, головна редакторка «Галицького кореспонденту» (газета+сайт, Івано-Франківськ), у 2017-2018 роках побувала на Школі медіа-менеджменту в Ризі, яку проводив шведський медіа-інститут FOJO на базі Ризької школи економіки (ІРРП – партнер FOJO в Україні).
Ми попросили Тетяну поділитися враженнями від навчання та результатами для своєї редакції.
Далі – пряма мова.

Найпотрібнішим мені був блок про лідерство. Хоча в той момент, коли я туди їхала, цього ще не розуміла. Слухала тренера Петера Зашева і розуміла, як правильно він усе говорив і як неправильно я все робила в редакції.

Найбільший результат, якого вдалося досягнути: уникнути плинності кадрів. Для цього потрібно було спершу зрозуміти, що закінчилися часи, коли люди будуть працювати на «мінімалку» вічно. Вони попрацюють, наберуться досвіду і підуть далі. Тому я почала шукати гроші.

Зараз смішно згадувати, але в Ризі це виглядало так: десять редакторів говорили, що не можна жити на грантах, треба думати, як розвиватися без них. А я сиділа і думала: точно, можна ж залучати гранти!

Перше, що зробила після повернення, взялася шукати грантові можливості. Так ми стали учасниками проекту «Схід і захід разом», який втілюємо разом з харківським «Медіапорт». До речі, очолює його Тетяна Федоркова, з якою ми вчилися разом у Ризі.

Ми почали випереджати за трафіком усі франківські сайти, а їх є понад 30. А крім сайту ще ж робимо щотижневу газету.

Але я не хочу вихвалятися відвідуваністю, бо це не головне. Що це нам дало? Принесло на сайт більше грошей, рекламодавців? Ні. Я от себе навіть гризти після цього почала, що не треба гнатися за відвідуваністю, бо вона нічого не дає. Потім з’явилася інша думка: можливо, завдяки зростанню відвідуваності в газету прийшло більше грошей, бо ми ж розкручуємо бренд. Але порахувати цей ефект складно…

Редакція газети та сайту “Галицький кореспондент” (Івано-Франківськ).

Я більше не говорю людям: звільняйся, знайду кращих. Тобто, я знаю, що знайду, але розумію, що можна і без цього. Зрештою, протягом року після школи у мене не було розмов про звільнення журналістів сайту і це уже добре. Звільнилася дівчинка з газети, яку я сама відпустила – вона пішла працювати редактором з моєї ініціативи, але саме тому, що я бачила, що вона втомлюється від своєї роботи, яку робить. Бувають моменти, коли треба це розуміти і відпускати людей.

Завдання менеджера: розуміти, що людям потрібно і намагатися дати їм це. Я почала придивлятися до кожного в команді, щоб зрозуміти, чого людина хоче від роботи. Наприклад, комусь важливо працювати тільки з дому, хтось любить довше спати зранку, комусь банально треба заробляти більше, щоб звертати гори, а хтось має амбіції на вищу посаду.
От є у мене журналістка з «телевізійною» зовнішністю. Коли брала на роботу, я розуміла, що її місце на телебаченні. От вона вже два роки працює, багато чому навчилася, але продовжує мріяти про ТБ. Ми обговорюємо ідею створити студію в редакції. Але часом здається, що коли нарешті це зроблю, вона вже буде в Києві на «1+1».

Іноді варто просто розвантажити посудомийку. Запам’яталася життєва історія від одного з тренерів про те, що треба вміти передбачати події – це допомагає уникнути дурниць. Ось його історія: «мене не було вдома два тижні, був закордоном, тяжко працював і от повертаюся додому. Як собі бачу це повернення: мене зустрічають гарно вбрані дружина та діти, поруч стоять мої капці під правильним кутом. А насправді? Приходжу, світло вимкнене, всі сплять. І тут голос зі спальні: «Розвантаж посудомийку!». Так, мені не почулося, я маю розвантажити посудомийку. Тут хотілося увімкнути господаря, розбудити дружину і розповісти їй, як я втомився і чого чекав. Але зрозумів, що після скандалу вона три дні зі мною не розмовлятиме, і всі ці дні мені буде погано. А розвантажити посудомийку – це всього дві хвилини”.

Я не все втілила в редакції, що запланувала після навчання у школі, але не втрачаю надії деякі речі зробити. Поки не вистачає саме тієї людини, яку ти готова шукати довго, щоб зробити проект саме з нею.

Навчання відбулося в рамках діяльності шведського медіа-інституту FOJO на базі Ризької школи економіки. Інститут розвитку регіональної преси (ІРРП) є партнером FOJO в Україні.

Маєте запитання, пропозиції, коментарі +38-067-547-22-33