Два тренінги зі сторітелінгу у журналістських розслідуваннях відбулися у Києві в листопаді: 8-9 листопада та 29-30 листопада.
Тренерами виступили відомі українські журналісти-розслідувачі з провідних редакцій: Максим Опанасенко і Марина Ансіфорова з Bihus.info та Євгенія Моторевська зі Слідство.Інфо.
Запит на цю тему був настільки високим, що замість одного запланованого тренінгу, що планувався спочатку, ми провели два.
У них взяли участь 32 журналісти з регіональних медіа усіх видів (на першому тренінгу було представлено 9 регіонівУкраїни, на другому – 10).
Сім помилок сторітелінгу
Максим Опанасенко у своєму виступі сформулював сім помилок, які журналісти допускають під час написання текстів або зйомки сюжетів, та розповів, як їх уникати.
Ось цей перелік:
- Відсутність формулювання теми/проблеми. Або їхня відсутність у цій історії в принципі.
Формулювати проблему важливо на самому початку, одразу після вступу. Тоді читачеві одразу буде зрозуміло, навіщо він читає цей текст, та про що з нього дізнається.
- Відсутність вступу або «гачка» у ньому
Історія не має права на життя, якщо вам нема чим захопити читача на початку. Одразу потрібно або «вдарити» читача по голові, або зачарувати.
- Відсутність героя
Почніть з героя – він наблизить вашу історію до читачів. Якщо героя немає, журналіст сам може ним стати. Але у такому випадку він повинен позиціонувати себе як людину, якої також торкається ця проблема. Наприклад, розповісти свою особисту історію.
- Відсутність потенційної аудиторії або відірваність від неї
Потрібно думати про свою аудиторію, а для цього – час від часу робити заміри, хто вас дивиться або читає.
- Перевантаженість та бажання вмістити всі деталі
Пам’ятайте, що люди не хочуть читати складні історії. Вони хочуть дізнатися, в чому проблема, хто в цьому винен, та як це можна вирішити.
- Відсутність висновку
Ви маєте пояснити читачам, що станеться, якщо проблему не вирішувати. Або ідеї, як її вирішити.
- Відсутнє, недостатнє або непрофесійне візуальне оформлення
Картинка важлива, тому що читачі відкривають текст через картинку та заголовок. Думайте про це заздалегідь. І ще одна порада: якщо у вас немає можливості зробити інфографіку професійно – не робіть її.
Повний текст конспекту виступу Максима Опанасенка читайте тут
Марина Ансіфорова працює журналісткою програми «Наші гроші з Денисом Бігусом». Вона – лауреатка голландської премії Free Press Unlimited-2017 у номінації «Newcomer of the year» та переможиця премії «Честь професії-2019» у номінації «Найкраще подання складної теми».
Учасникам та учасницям тренінгу вона розповіла про складові частини гарної телеісторії.
- Краще не знімати те, що складно візуалізувати, – пояснює Марина. – Наприклад, складно візуалізовувати «юридичні послуги», тендери та різницю між конкурентами у тендерах у якості. Якщо ви вирішите про це знімати, доведеться показувати глядачеві, як ви працюєте або як працює якийсь юридичний департамент. Навіть якщо в цій темі задіяні мільйони гривень, але вона складно візуалізується, краще написати новину чи текст.
Три важливі складові успішної телевізійної історії:
1. Можливість показати корупцію.
2. Можливість візуалізувати корупційні наслідки.
3. Можливість побачити живу реакцію героїв матеріалу.
Мета телевізійного розслідування – показати проблему, її негативні наслідки, тих, хто від неї страждає, та хто у цьому винен. Краще ще додати, як можна змінити ситуацію. Дати невеличкий альтернативний варіант – кілька речень, синхрон експерта.
Хороша історія для телесюжету має містити:
- Не тенденцію, а подію.
- Емоції
- Хронологічну послідовність
- Стислий виклад без зайвих деталей
- Динаміку
- Візуалізацію цифр і поменше документі
- Стендапи
Повний текст конспекту виступу Марини Ансіфорової читайте тут
Тренінги проводила команда ГО «Інститут розвитку регіональної преси» за підтримки проекту «Медійна програма в Україні», яка фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується міжнародною організацією Internews.
