Запитання? +38-067-547-22-33, +38-067-234-42-16

Останні дні Ющенка як конвеєр зі штампування засекречених нагород

Віктор Чивокуня, УП _ Вівторок, 09 березня 2010, 14:11

Чим займався Віктор Ющенко у період після першого туру виборів 17 січня аж до складення ним повноважень президента наприкінці лютого? Цей етап міжвладдя великою мірою був засекречений. Адже останні тижні перебування Ющенка на Банковій відзначилися видачею чисельних указів, які ніде не публікувалися.

Віктор Чивокуня, УП _ Вівторок, 09 березня 2010, 14:11

alt

 Чим займався Віктор Ющенко у період після першого туру виборів 17 січня аж до складення ним повноважень президента наприкінці лютого? Цей етап міжвладдя великою мірою був засекречений. Адже останні тижні перебування Ющенка на Банковій відзначилися видачею чисельних указів, які ніде не публікувалися.

 

Так, серед сотні підписаних ним останніх нормативних актів третина була закрита для широкого доступу. Тексти цих указів були просто відсутні на сайті президента, а в нумерації оприлюднених актів утворювалися чисельні “дірки”.

І от останніми днями до архіву на сайті президента непомітно додають лютневі укази Ющенка, які раніше не публікувалися. Можливо, розрахунок Віри Ульянченко полягав у тому, щоб оприлюднити ці укази заднім числом, коли мало кому прийде в голову перевіряти архів, аби встановити, чого же стосувалися ці таємничі укази.

Як і слід було очікувати, не оприлюднені вчасно укази мають одну лише тематику – нагородження та присвоєння звань людям з вертикалі Ющенка. Це – своєрідні прощальні подарунки попереднього президента.

Так, наприклад, останніми днями в архіві сайту президента з\’явився указ №187. Він стосується присвоєння звання генерал-полковника заступнику керівника СБУ Анатолію Присяжнюку.

Цей указ має всі ознаки перевищення Ющенком власних повноважень. Адже присвоєне звання датоване 18 лютого 2010 року, а посаду в спецслужбі Присяжнюк обійняв трьома місяцями раніше,10 листопада 2009 року.

Тоді як існує указ президента “Про порядок присвоєння вищих військових звань, вищих спеціальних звань і класних чинів”, за яким звання присвоюються не раніше ніж через рік після перебування на посаді. У випадку Присяжнюка минула лише одна четверта строку.

Це – не перший випадок такого ігнорування власних приписів. Як раніше писала “Українська правда”, так само достроково Ющенко присвоїв звання керівництву Управління державної охорони, яке забезпечує спокій перших осіб держави.

Ще один указ президента Ющенка, який непомітно підвісили в архів – № 195 від 19 лютого – стосується відзначення держнагородами низки співробітників СБУ.

Чотири укази Ющенка, які не були вчасно оприлюднені, а з\’явилися тільки тепер, стосуються нагородження близьких до нього людей.

Так, глава НБУ Володимир Стельмах отримав орден князя Ярослава Мудрого (указ №152від 10 лютого 2010). Мотивувальна частина виглядає немов анекдот – “за визначний особистий внесок у розвиток банківської системи України і грошово-кредитних відносин”. Так, начебто не при Стельмаху стався небачений обвал гривні в 2008-2009 роках.

Указ №185 від 17 лютого стосується нагородження глави СБУ Валентина Наливайченкаорденом князя Ярослава Мудрого за його діяльність на темі Голодомору – “за значні особисті заслуги у захисті державних інтересів України, активну діяльність у висвітленні правди про трагічні сторінки історії України, багаторічну сумлінну працю”.

І навіть якщо президент вважав цю сферу інтересів керівника спецслужби гідної окремого ордену, то незрозуміло, навіщо було утаємничувати цей указ.

Указ №136 від 8 лютого, який також був відсутній на сайті президента, стосується нагородження Григорія Омельченка званням “Герой України”. Мотивування – “за визначні особисті заслуги в утвердженні незалежної Української держави, самовідданість у відстоюванні конституційних прав і свобод громадян України, багаторічну плідну законодавчу і громадсько-політичну діяльність”.

В принципі, під таке мотивування міг би потрапити кожен другий депутат. Тому, чесніше було би вказати в указі іншу мотивацію – за дискредитацію блоку Тимошенко.

Указ №192 від 18 лютого стосується присвоєння звання “Герой України” керівникові компанії Укрспецекспорт Сергію Бондарчуку – “за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку військово-технічного співробітництва, піднесення міжнародного авторитету України, багаторічну плідну працю”.

Якщо Ющенко дійсно вважав, що всі ці факти справді мали місце, то також не ясно, навіщо було приховувати цей указ від громадськості.

Ще один указ, який тільки зараз проявився на сайті президента, датований 17 лютого і має№181. Там ідеться про присвоєння військових звань керівному складу СБУ.

Інший “розсекречений” указ Ющенка, №174 від 15 лютого – про відзначення нагородами працівників ще однієї президентської структури – Державної служби спеціального зв\’язку та захисту інформації.

Але найбільш показовий – це указ №128 ще від 8 лютого 2010. Його зміст також був утаємничений колишнім керівництвом секретаріату президента, і лише через місяць документ непомітно додали в архів бази даних законодавства.

Як і решта фантомних указів, цей також називається “Про відзначення державними нагородами України”. Але замість одного чи кількох прізвищ в цьому документі фігурує… 184 нагороджених.

При чому нагородив Ющенко цей список людей безвідносно до якогось свята – просто “за вагомий особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток України, високий професіоналізм та багаторічну сумлінну працю”.

Очевидно, що частина фігурантів потрапила в список нагороджених на “специфічних” засадах. Інакше складно пояснити, чому в останні дні перебування на посаді Ющенко вирішив нагородити низку маловідомих в загальноукраїнському вимірі бізнесменів – наприклад, голову правління Національної асоціації молочників України, директора заводу залізобетонних виробів або керівника банку “Південний”.

Згідно з указом від 8 лютого, орден Ярослава Мудрого отримав начальник Південно-Західної залізниці Олексій Кривопишин – той самий, який у 2005-му, в перші місяці президентства Ющенка активно викликався на допити по справі розкрадання грошей Укрзалізниці. Тепер нагорода знайшла свого героя – напевно, на знак компенсації за неприємності п\’ятирічної давнини.

За цим указом від 8 лютого, орден “За заслуги” першого ступеню тепер є в Анатолія Голубченка – фактичного керівника мерії Києва в умовах постійної неадекватності Леоніда Черновецького. Щоправда, в чому саме полягають ці заслуги, в указі не уточнюється. Хоча вказати їх повний перелік було би правильно, враховуючи умови, в яких кияни провели цю зиму.

Якщо керівник Укрспецекспорту Сергій Бондарчук став Героєм України, то його заступникОлександр Коваленко на згадку про Ющенка матиме орден “За заслуги”. Він – ще один фігурант “закритого” донедавна указу.

Далі – більше. Орденом Богдана Хмельницького нагороджено виконувача обов\’язки міністра оборони України Валерія Іващенка. Просто так – за вірну службу.

Особливо звертають на себе увагу пункти указу, яким нагороди роздали безпосереднім підлеглим Ющенка в секретаріаті президента.

Наприклад, орден “За заслуги” буде в Олександра Окатого – першого заступника керівника головної служби секретаріату президента України. Орден княгині Ольги видали Ганні Поліщук – завідувачу сектору служби секретаріату президента.

Ще ряд осіб з Банкової розжилися званнями “заслуженого економіста”, “заслуженого діяча мистецтв” і “заслуженого працівника культури”. Дарма, що їх прізвища нікому ні про що не говорять – якщо вони допомагали Ющенку, значить, уже тому є непересічними особистостями.

Не менш масово відзначили і людей з системи Державного управління справами.

Звання “Заслужений працівник сфери послуг України” отримали директор ДУСіного підприємства “Укрпромресур” Олег Овсієнко, заступник директора санаторію “Гурзуфський” Сергій Тимош, юристконсульт “Готелю “Україна” Тетяна Калина…

Звання “Заслужений працівник транспорту України” матиме один з керівників автобази (!) ДУС Станіслав Бедик.

Декілька нагород пішло в Міністерство аграрної політики, яке було філією ДУС в часи Ющенка і його завгоспа Ігоря Тарасюка.

В указі від 8 лютого екс-президент не обійшов увагою і своїх земляків – в начальника Сумської дистанції колії “Південна залізниця” Миколи Стрибулі буде тепер орден “За заслуги”.

Ще одне показове відзначення – звання “заслуженого юриста України” цим указом від Ющенка отримав суддя Вищого господарського суду Іван Волік, який засудив 17 УНА-УНСОвців по справі масових заворушень 9 березня 2001 року.

Але найцікавіше – інше нагородження. Протягом останнього року екс-президент не втомлювався заявляти про різке збільшення боргів з відшкодування ПДВ, стягнуті набагато місяців наперед податки та корупцію в системі Державної податкової адміністрації.

Однак це не завадило Ющенку цим же указом від 8 лютого нагородити орденами “За заслуги” першого заступника керівника податкової Вадима Кайзермана і безпосередньо голову ДПАУ Сергія Буряка. Очевидно, пістолета, яким Буряка заохотило Управління державної охорони, виявилося недостатньо для відзначення його чеснот.

Можливо, після цього Юлія Тимошенко стане ближче до розуміння однієї з причин своєї поразки. Війна “не на життя, а на смерть”, яка тривала в неї останні два роки, не заважала найближчим членам її команди домовлятися про своє нагородження “ворогом”…

Зорепад перерахованих прізвищ – це лише частина людей, відзначених Ющенком в останні дні перебування при владі. Решта указів все ще залишається засекреченою. Чого стосуються ці президентські акти, які поки не наважилися оприлюднити, – здогадатися не важко. Загадку становлять лише імена новонагороджених героїв.

Джерело: http://www.pravda.com.ua/articles/2010/03/9/4845304/ 

Маєте запитання, пропозиції, коментарі +38-067-547-22-33