Суспільство та ЗМІ |

Facebook та Google знищують інтернет-журналістику, поглинаючи рекламні прибутки – стаття редакторки The Guardian Катарін Вайнер

Автор Фредді Мейхью, переклад Наталії Жачек (спеціально для ІРРП)

Facebook став «найбагатшим та найвпливовішим видавцем в історії, замінивши алгоритмами редакторів», – зазначила редакторка The Guardian Катарін Вайнер.

Вона звинуватила цю онлайн-платформу в тому, що вона витіснила «цілі суспільства з процесу  відкритого обговорення та дискусії, при цьому заробляючи мільярди на нашій дорогоцінній увазі».

В своєму зверненні до співробітників, підписників та прихильників The Guardian Вайнер підкреслила, що сучасна бізнес-модель журналістики «руйнується», в той час як Facebook та Google «поглинають ринок цифрової реклами».

Два  Інтернет-гіганти, відомі як дуополія, забирають левову частку прибутків ринку Інтернет-реклами в Великобританії й більшу частину будь-яких нових рекламних надходжень.

Press Gazette закликала «Дуополію» “припинити знищувати журналістику” та віддячити видавцям новин, які створюють контент, який вони використовують.

Попри звинувачення на адресу Facebook за «перетворення громадської платформи в мільйони індивідуальних стрічок новин», Вайнер сказала: «Можливість читати матеріали the Guardian на Facebook – це чудово, але все інше … крім новин [на платформі], містить інформацію, в якій важко  відрізнити правду від фейку.»

Нижче – фрагмент звернення Катарін Вайнер

«Перехід від друкованих до Інтернет ЗМІ спочатку не змінив базову бізнес-модель багатьох інформагенцій – а саме, продаж реклами для фінансування підготовки журналістських матеріалів, які отримують читачі.

Деякий час здавалося, що потенційно численна онлайн-аудиторія може компенсувати зменшення читачів та рекламодавців друкованих видань.

Але зараз ця бізнес-модель руйнується, оскільки Facebook та Google поглинають ринок цифрової реклами.  Як результат, Інтернет-журналістика, у якій працюють багато інформагенцій, стає все менш значущою.

Видавці, які отримують фінансування за допомогою алгоритмічної реклами,  працюють до знемоги, намагаючись достукатись до кожного користувача, якого тільки можуть знайти, – відчайдушно публікують багато матеріалів без фактчекінгу, розміщують надзвичайні та гострі матеріали, щоб збільшити кількість кліків.

Але навіть ця величезна робота більше не може забезпечити отримання достатніх прибутків.

На деяких новинних сайтах журналісти штампують десятки комерційних статей за день без жодного телефонного дзвінка. Читачі перевантажені: збиті з пантелику кількістю «новин», які вони бачать щодня, засмучені нав’язливими спливаючими оголошеннями, вони заплутались – де правда, а де фейк, їм доводиться мати справу з некорисними та неприємними речами.

Багато людей здебільшого читають новини на Facebook, а це означає, що інформація надходить одним великим потоком, у якому може бути матеріал, підготовлений незалежними журналістами, які опираються на факти, одночасно з вигаданими історіями з клікфродів, або контентом, фінанси на створення якого виділяють політичні маніпулятори для впливу на результати виборів.

Іноді важко сказати, хто стоїть за розповсюдженням новин, оскільки готують публікації  чи володіють ЗМІ ті люди, діяльність яких журналісти повинні контролювати.

Багато безкоштовних регіональних газет у Великобританії фінансують місцеві ради, діяльність яких газети мають контролювати. У багатьох виникає запитання, як відсіювати фейк від правдивих новин, коли читачів закидають інформацією, – як вони знатимуть, кому довіряти?

Довіра до медіа знаходиться на «історичному мінімумі». Це не раптовий ріст недовіри. Не варто дивуватися сплеску розчарування після того, як стільки інституцій зрадили людей, які їм довіряли, та відповідали на критику суспільства з неповагою.

В результаті люди  відчувають  обурення та безсилля – здається, нічого не може зупинити цей процес і ніхто їх не чує.

Це створило суспільну кризу, особливо в пресі, яка під загрозою перетворення  в інститут, позбавлений довіри громадськості.

В часи, коли люди втрачають віру в те, що можуть брати участь у політичному житті та змушувати дослухатися до їхньої думки, засоби масової інформації здатні відіграти вирішальну роль у поверненні почуття причетності.

Журналісти повинні працювати, щоб заручитися довірою тих, кому вони прагнуть служити  і стати «більш репрезентативними для суспільства, яке хочуть представляти».

Представники засобів масової інформації все більше зараховують себе до привілейованої частини суспільства і ця ситуація погіршується останні роки.

В звіті британського уряду за 2012 рік зазначалося, що журналістика демонструє гірші показники «доступності для людей з малозабезпечених сімей», ніж медицина, політика та сфера права.

Це важливо, адже люди з відокремленої, однорідної частини суспільства навряд чи знають когось, на кого вплинули сучасні кризи, та й, швидше за все, вони не бувають там, де можна помітити результати занепаду.

Медіа-структури, укомплектовані в основному людьми з  вузького кола, рідше помічають випадки, які люди називають в своїй спільноті «новинами» – на дискурс в таких організаціях неминуче спливають спільні пріоритети співробітників.

Якщо журналісти віддаляються від життя інших людей, вони не помічають новини і читачі їм не довіряють. Ці виклики не оминули The Guardian і серед наших співробітників не достатньо різноманітності.

Беручи до уваги нашу історію, цінності та цілі, ми прагнемо вирішувати ці проблеми – але попереду довгий шлях.

Владні структури використовували недовіру до медіа (це стосується Дональда Трампа), щоб підірвати роль журналістики в відстоюванні суспільних інтересів в демократичному суспільстві.

У багатьох куточках світу – в Туреччині,  Росії, Польщі, Єгипті, Китаї, Угорщині, Мальті та багатьох інших країнах – впливові сили виступають проти свободи слова. Журналістів  нейтралізують, атакують та навіть вбивають.

В ці часи дезінформації, захист суспільного інтересу – а це завжди було головною місією the Guardian  – стає нагальною необхідністю».

28 total views, 1 views today