Запитання? +38-067-547-22-33, +38-067-234-42-16

Діагноз: безголів’я

Автор: Олександра Губицька “Інформатор”, 30 жовтня – 5 листопада 2009 року

Те, що українська медицина вкрай бідна, – лише міф. До того ж, вигідний самим чиновникам. Чому? Іще торік закуплена аж на 80 мільйонів гривень медична техніка дотепер вкривається пилом у складських приміщеннях.

Автор: Олександра Губицька “Інформатор”, 30 жовтня – 5 листопада 2009 року

«Інформатор» розслідував, чому медичне обладнання, яке держава закупила за мільйони гривень, іржавіє на складах

Те, що українська медицина вкрай бідна, – лише міф. До того ж, вигідний самим чиновникам. Чому? Іще торік закуплена аж на 80 мільйонів гривень медична техніка дотепер вкривається пилом у складських приміщеннях. У деяких регіонах такі стратегічні запаси медобладнання простоюють без діла ще з 2005-2006 років. І поки доводять до пуття необхідне приміщення, навчають персонал, закупають реагенти й підводять необхідне живлення, гарантійний термін апаратів повільно минає. Водночас сотні тисяч українців так і не змогли скористатися новою чудо-технікою. «Інформатор» дізнавався, хто винен у тім, що придбане за таку суму майно взагалі ніхто не використовує.

Обладнання не працює. Ну і що?

…Понад три роки тому Львівська обласна психіатрична лікарня отримала рентгенівський апарат та дезінфекційну камеру. Першу техніку надали як гуманітарну допомогу, другу ж отримали з Міністерства охорони здоров’я України шляхом централізованих поставок. Ціна обладнання доволі солідна: рентгенівський апарат «MULTIX Compact K» коштував майже півмільйона гривень, дезінфекційна камера – понад 25 тис. грн., причому за тогочасним доларовим курсом. Результат: дотепер це обладнання не працює.

«В установі немає необхідного для експлуатації цього медичного устаткування енергоживлення потужністю 380 Вт, – пояснив нам начальник Головного управління охорони здоров’я ЛОДА Віктор Кімакович. – Із 2006 року й донині управління капітального будівництва проводить відповідні роботи із забезпечення лікарні потрібним енергоживленням».

Головний лікар медичного закладу Олександр Фільц розповідає, що спочатку зробити це обіцяли до кінця 2007-го. Однак процес затягнувся. І, на нашу думку, напевно, надовго. Тепер чиновники обіцяють: лікарня матиме свої 380 Вт у грудні цього року. Але, як кажуть, пообіцяти нічого не жаль.

«Ми – сліпі заручники обставин, – нарікає Олександр Орестович. – Писали сотні листів щодо цієї проблеми. Однак УКБ наразі не виконало своїх обіцянок. Сподіваємося, до кінця року необхідний показник енергоживлення в лікарні буде. Рентгенівський апарат стоїть у підготовленому нами приміщенні. Для дезінфекційної камери формально приміщення також є, однак воно далеко. Та не можемо нічого планувати, бо нам не дають подивитися проект, тобто де проходитиме мережа енергоживлення на 380 Вт. Тож і нового приміщення готувати не можемо».

Ми звернулися до заступника начальника управління капітального будівництва ЛОДА Володимира Карп’яка, щоби він роз’яснив ситуацію. На жаль, розмова була недовгою:

– Звідки ви про це знаєте?

– З офіційного листа управління охорони здоров’я.

– То нехай вам там і пояснюють.

– Але ж ви виконуєте роботи…

– Ну і що! У мене немає часу.

За словами чиновників у білих халатах, можливо, так довго підводять необхідне живлення через «Львівобленерго». Однак там повідомили дещо іншу інформацію.

«УКБ Львівської області зверталося до нас письмово, щоби ми видали технічні умови на замовлену потужність 1055 кВт, на напругу 380 Вт другої категорії надійності, для електропостачання психіатричної лікарні, – пояснює Галина Єлісеєнко, керівник відділу корпоративних зв’язків ВАТ “Львівобленерго”. – У 2006 році ми видали їм ці технічні умови. Термін їх дії – два роки. Однак уже 5 вересня 2008-го управління знову звернулося до нас, щоби їх продовжити до 30 травня 2009 року. Та наразі ці технічні умови втратили свою чинність. До нас більше не було звернень стосовно виконання техумов і отримання акту допуску до експлуатації». Тож звинувачувати обленерго у бездіяльності в управління капітального будівництва ЛОДА взагалі немає підстав.

Натомість після отримання цього коментарю «Інформатор» поспілкувався з двома заступниками голови адміністрації – панами Тарутою та Кашубою. Обидва пообіцяли: до кінця року прилади працюватимуть. Побачимо…

Мільйони є, тисяч нема

Іще влітку, коли ми тільки-но почали працювати над цієї темою, Головне управління охорони здоров’я ЛОДА повідомило, що в області не було введено в експлуатацію п’ять приладів. Зокрема рентгенівське обладнання для Радехівської та Сокальської центральних районних лікарень. Його медики отримали в лютому цього року, а запрацювати воно мало в липні. Ми зателефонували до цих закладів. Отож, техніку вже успішно використовують, лікарі задоволені. Але п’ять місяців – чи не забагато на підготовку?

Так само у червні Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня отримала рентгенівську діагностичну систему HF-51, ціна якої – понад мільйон гривень. Апарат мають увести в експлуатацію у четвертому кварталі цього року. Однак, як розповіли в лікарні, грошей наразі на це немає, а треба і приміщення відремонтувати, і кабелі прокласти. Сподіваються, знайдеться спонсор. А якщо ні? Причому мільйон на купівлю медтехніки знайшовся, а порівняно невеликої суми на її встановлення чомусь не передбачили!

Така ситуація не тільки у Львівській області – подібне коїться по всій країні. Як повідомили «Інформаторові» у Міністерстві охорони здоров’я України, тільки куплена у 2008 році техніка на майже 80 мільйонів гривень і до нині простоює. Серед найдорожчих придбань – лінійний прискорювач із плануючою системою за… 31 мільйон гривень для Республіканського онкологічного клінічного диспансеру. Про цю історію «Інформатор» уже писав.

Простоюють нині і прилади для спалювання біомедичних відходів (майже по два мільйони гривень кожен), гама-терапевтичні апарати (вартість одного – 4 мільйони), рентгенівські діагностичні системи (по мільйону за штуку) та апарати для внутрішньо-порожнинної променевої терапії (один такий вартує 4,5 млн грн). Витрачено шалені кошти! А який результат? У більшості випадків не готові приміщення, бо, знову ж таки, на це не виділили коштів. Або персонал не навчили… Чи немає відповідної мережі живлення. Є й зовсім банальні причини – наприклад, лабораторна система у Харкові не може працювати, бо… не закупили реагентів.

«Національна рада з питань охорони здоров’я населення працювала над цієї темою в 2008 році, – розповідає екс-міністр охорони здоров’я, голова ради Микола Поліщук. – Ми перевіряли, чи використовують дороге обладнання, яке коштувало тоді більш як 200 тисяч гривень. І з’ясували: близько 70% медтехніки простоювало через недопоставки, невстановлення або через брак кадрів. Обладнання ж, яке таки було в експлуатації, то тільки на третину (а то й менше) своїх можливостей. А якщо говорити про старіше, то там узагалі катастрофа – значну його частину просто не використовують. Тоді ми з’ясували, що в центрі фтизіатрії не працювало медтехніки на суму близько 30 мільйонів гривень! Те саме було і з ангіографами, які встановлювали в Донецьку, – їх не експлуатували майже рік. А вони ж мільйони доларів коштують!»

Один із представників підприємств, котрі виграли тендер МОЗУ на постачання дорогого обладнання, розповів «Інформатору», що для їхніх приладів у 90% випадків медики вчасно не встигають підготувати приміщення. «Традиційно ми монтуємо техніку через рік, а то й два після продажу. Що заважає передбачити ці кошти у бюджеті і завчасу провести роботи? Адже всім відомо, які суворі вимоги до приміщень, де має стояти випромінююча техніка…»

Тільки-но в кінці вересня у МОЗ відбулася селекторна нарада з цього приводу. Заступник міністра Валерій Бідний повідомив, що проблемною залишається ситуація з виконанням бюджетних програм щодо уведення в експлуатацію медичного обладнання. «Надсилати до МОЗ заявку від облуправління про закупівлю дорогого обладнання, коли ще навіть не збудовано приміщення, де воно має працювати, – безвідповідальний крок і злочин проти держави», – сказав пан Бідний. Мовляв, тоді збитки сягають мільйонів і відповідальність за це у повній мірі несуть регіональні органи виконавчої влади.

Звичайно, у МОЗ мовчать про те, що часто області неготові прийняти певне обладнання, оскільки їх про це нормально не поінформували. «Міністерство не повідомило медичні заклади про заплановані поставки техніки й особливі умови у приміщеннях для його монтажу. Тож закуплені на власний розсуд 2007-го 205 одиниць обладнання на суму майже 83 мільйони гривень через рік, на час аудиту, не було введено в експлуатацію через непідготовлені приміщення», – це торішні висновки Рахункової палати України. Як зазначили її аудитори, така практика у міністерстві є традиційною – під час перевірки в медичних закладах виявлено обладнання на суму понад 5 мільйонів гривень, яке придбали ще у 2004-му й 2006 роках і досі не ввели в експлуатацію.

Гроші «не туди»

Насправді цю проблему могли б уже давно вирішити. Якби хотіли, звісно. Чому ж не запровадити жорстку відповідальність (аж до звільнення), якщо адміністрація замовила прилад, а приміщення не підготувала? Або навпаки – щоби за такі ситуації відповідальність несли чиновники міністерства, якщо вони повністю не виконали своїх обов’язків.

«По-перше, потрібно децентралізувати всі закупівлі. Закладам охорони здоров’я слід надати статус самостійних суб’єктів господарювання, – пояснює Микола Поліщук. – По-друге, нехай вони самі вибирають, яке обладнання їм більше підходить, а не так, що дадуть, то й добре. По-третє, щоби дороге обладнання працювало, треба передбачити в бюджеті кошти на його ремонт і обслуговування після закінчення гарантійного строку. Натомість виходить із ладу деталь, яка коштує кілька тисяч доларів, а такої самої не купують – замовляють нове обладнання вже за мільйони. Це вигідніше?

До того ж, Україна купує й таку медтехніку, яку держави зі слабо розвиненою економікою не беруть узагалі. Тому що в таких країнах слід забезпечити соціальну медицину – базовий гарантований рівень медичної допомоги абсолютно всім. А дороге обладнання може бути і за рахунок приватної медицини, де воно працюватиме більш ефективно. Однозначно, держава повинна для цього також виділяти кошти, щоби бідніші українці могли там обстежитися».

За словами експертів, що більше дороговартісного обладнання, то дорожча медицина для людей. «Адже на ньому заробляють гроші і лікарні, і інші особи, – каже екс-міністр охорони здоров’я. – А пацієнт на цій медтехніці не отримує безкоштовної допомоги».

Те, що в медичній галузі майже не контролюють ефективність витрачених коштів, підтверджує і той факт, що в областях залишаються невикористаними медичні препарати на сотні тисяч гривень. Так, щорічно онкозасобів залишається на суму від 80 тисяч до понад 4 мільйонів гривень (як-от у 2007-му). А за ці кошти можна було придбати інші ліки, яких потребують люди.

Щодо медичної техніки, то невведення її в експлуатацію впродовж років – це вже звична тактика «мозівців». Головне, як кажуть, що гроші вчасно освоїли. А можливо, і відкат за це отримали…

Вставка

«Найдорожча покупка 2008 року, яка так і не працює, – лінійний прискорювач із плануючою системою за… 31 мільйон гривень для Республіканського онкологічного клінічного диспансеру».

Стрічка 1

МОЗУ: «Закуплене на 80 млн грн обладнання простоює, бо не готові приміщення»

Стрічка 2

Микола Поліщук: «Виходить із ладу якась деталь обладнання, а іншої не купують – замовляють нову техніку!»

Автор: Олександра Губицька “Інформатор”, 30 жовтня – 5 листопада 2009 року

Маєте запитання, пропозиції, коментарі +38-067-547-22-33